У цей непростий для кожного українця час, ми маємо думати про наших діток. Дорослі на нервах, а діти взагалі не розуміють, що відбувається.

Ось вам рекомендації психолога, як поводитися у такій ситуації:

І ще порада дорослим:

Як дітям підтримувати дітей — однокласників, друзів, які втратили близьких? Як батькам поговорити зі своїми дітьми, щоб вони були готові до реакцій друзів?

Щойно дитина дізнається про загибель батьків друга чи подруги, у неї може виникнути тривога, що і з її батьками може щось статися. Тому важливо її запевнити, що зараз ви робите все можливе, щоби бути з нею.

Як батькам повідомляти своїй дитині про загибель знайомого?

1. Говоримо правду про втрату:

«Ми дізнались сумну новину, що батько (називаємо друга на ім'я) загинув на війні. Зараз всій родині важко. І, можливо, (ім'я друга) потрібна підтримка. Як ти думаєш, що ми можемо для нього зробити?» (Слухаємо відповіді та підтримуємо ті, які будуть коректними).

2. Пояснюємо, якою буває реакція на втрату:

«Коли людина втрачає близьких, їй дуже складно. Одночасно може вибухати злість, сум, радість. І поведінка друга, до якої ти звик, може змінюватись. Якщо ти раптом будеш помічати це — просто знай, що це не означає, що ти чимось завинив, чи що ви вже не друзі. Це нормально».

3. Можемо розповісти, як працює підтримка, на власному досвіді:

«Коли ми були дітьми та знаходились поруч із тим, хто нещасливий, це могло перекидатись на нас. Так, ми дійсно відчуваємо настрій людини, віддзеркалюємо стан. І декому здається, що ми заражаємося. Але біда не заразна. А от підтримка зцілює».

4. Говоримо про слова підтримки:

«Знаєш, якими словами підтримати тих, кому боляче?». Тут важливо вислухати відповіді. Можна просто сказати: «Я знаю, що сталося, і мені так шкода». «Ми всі завжди будемо пам'ятати твого батька». «Якщо ти раптом захочеш щось зробити у його пам'ять (посадити дерево, зробити концерт, намалювати картину…), я тобі допоможу».

Обійми доречні не завжди, не всі можуть їх перенести.

5. Попереджаємо, що не варто ставити зайві питання:

«Питання можуть ранити. Настрій може змінюватись, і друг може раптом ставати сумним, швидко втомлюватись. Це нормально, коли він то сумний, то веселий. Нормально, якщо він мовчазний чи буде навпаки дуже багато говорити. Важливо, щоб друг відчував співчуття, а не жалість. У друга також може змінюватись ставлення до навчання. І, можливо, в цьому буде потрібна допомога».

6. Нагадуємо про власні кордони:

«Якщо друг проявляє грубість, важливо, як і в будь-який час, коректно зазначити про свої кордони. Наприклад, сказати: «Так зі мною не можна».

7. Пояснюємо потребу у звичайному спілкуванні:

«Важливо не шушукатись і не припиняти розмову, коли входить друг. Бо коли ти вразливий, ти всі сигнали можеш сприймати як жалість, як загрозу, як знецінення».

8. Ще одна порада для дорослих. Важливо долучати дитину, яка переживає втрату, до загальних справ, щоб вона могла відчувати своє місце у групі та важливість свого внеску. При цьому важливо тримати у фокусі, що у будь-якої людини в скорботі може не вистачити сил.